Економічний вісник Причорномор'я

СТРАТЕГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВ СІЛЬСЬКИХ ТЕРІТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УМОВАХ МАРКЕТИНГОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

Наталія ТЕЛІЧКО — 2026-06-30

Актуальність. Цифровізація управлінських процесів сьогодні відіграє дуже важливу роль у розвитку сучасного аграрного бізнесу в Україні. Особливої ваги вона набуває у період післявоєнного відновлення сільських територіальних громад, адже сприяє зростанню виробничого потенціалу та модернізації інфраструктури підприємств. Це посилює їх ринкові позиції в умовах євроінтеграції. Важливим напрямкком розвитку виробничої інфраструктури сільських громад є застосування стратегічних управлінських рішень і проєктних методів, що базуються на маркетингових трансформаціях аграрного бізнесу. акий підхід дозволяє не лише досягати довгострокових цілей, а й забезпечувати ефективне використання інвестиційних, організаційних, маркетингових та цифрових інструментів. Необхідність розробки сучасної методики пояснюється тим, що існуючі підходи не враховують у комплексі взаємозв’язок стратегічного менеджменту, проєктного управління та цифрових технологій.
Мета дослідження полягає у формуванні теоретичних та методичних засад стратегічного управління розвитком виробничої інфраструктури сільських територіальних громад на основі маркетингових трансформацій аграрного бізнесу та створення авторської концептуальної моделі їх реалізації.
Методи дослідження. Використано системний і порівняльний аналіз для узагальнення сучасних наукових підходів, абстрактно-логічний метод для побудови моделі, крім того методи аналізу і синтезу дозволили визначити взаємозв’язки між складовими елементами управлінського механізму. Графічні засоби застосовано для візуалізації концептуальної моделі, а метод узагальнення - для формулювання висновків і практичних рекомендацій.
Отримані результати. Обґрунтовано теоретичні та методичні основи стратегічного управління розвитком виробничої інфраструктури сільських територіальних громад із використанням проєктного підходу та врахуванням маркетингових трансформацій. Запропонована модель може бути використана як у наукових дослідженнях, так і в управлінській практиці аграрних підприємств. Вона поєднує стратегічні, проєктні та маркетингові інструменти з цифровими технологіями (ERP‑системи, CRM‑рішення, GIS‑технології) та принципами сталого розвитку. Реалізація стратегічних проєктів сприятиме розвитку інфраструктури, визначенню ключових ресурсних і організаційних елементів та підвищенню ефективності управління. Оцінювання результатів доцільно здійснювати за системою ключових показників ефективності (KPI), що забезпечує комплексну оцінку та підтримку управлінських рішень.
Практична цінність роботи. Запропоновані положення можуть бути корисними як для органів влади та місцевого самоврядування при формуванні стратегій розвитку громад і програм модернізації інфраструктури. Для керівників аграрного бізнесу результати дослідження стануть у пригоді під час підготовки інвестиційних проєктів, впровадженні цифрових технологій та вдосконаленні управлінських процесів. Наукові установи можуть використати підходи для подальшого розвитку методичного забезпечення стратегічного управління.
Висновки. Підвищення ефективності розвитку виробничої інфраструктури потребує переходу до комплексної системи стратегічного управління, побудованої на проєктному підході. Така система має включати KPI для оцінки результативності, цифрові платформи для управління ресурсами та маркетингові інструменти для просування продукції. Розроблена модель спрямована на раціональне використання ресурсів, розвиток логістичної та цифрової інфраструктури, посилення економічної стійкості аграрного бізнесу та створює умови для сталого розвитку громад у післявоєнний період та в процесі євроінтеграції.

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ СТИМУЛЮВАННЯ ЗЕЛЕНОГО ФІНАНСУВАННЯ ПРИРОДООХОРОНИХ ПРОЄКТІВ В УКРАЇНІ

Олеся АНДРУЩЕНКО — 2026-06-30

Актуальність. Глобальні кліматичні зміни, масштабне антропогенне навантаження на довкілля та необхідність переходу до засад сталого розвитку вимагають трансформації системи природоохоронного фінансування. У цих умовах «зелене» фінансування постає фундаментальним макроекономічним інструментом забезпечення екологічної безпеки та перетворення «коричневих» моделей господарювання у циркулярні.
Для України актуальність дослідження фінансово-економічного інструментарію стимулювання екологічних інвестицій стає дедалі важливішою. З огляду на обмеженість ресурсів державного та місцевих бюджетів, традиційні фінансові механізми не здатні повною мірою покрити дефіцит капіталу для реалізації природоохоронних проєктів. Виникає гостра потреба у розробці, адаптації та впровадженні інноваційного фінансово-економічного інструментарію, що дозволить створити сприятливий інвестиційний клімат, мінімізувати ризики для приватних інвесторів та забезпечити цільове фінансування екологічного відродження України.
Мета дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо формування ефективного фінансово-економічного інструментарію стимулювання зеленого фінансування природоохоронних проєктів.
Методи дослідження. При написанні статті було використано: метод системного та порівняльного аналізу в дослідженні сучасних поглядів на поняття «зелене фінансування»; статистичний та економічний методи для оцінки динаміки і структури фінансування природоохоронних заходів в Україні; абстрактно-логічний метод для узагальнення висновків та розробки практичних рекомендацій.
Отримані результати. Систематизовано та класифіковано сучасний фінансово-економічний інструментарій стимулювання зеленого фінансування за функціональним призначенням. Здійснено компаративний аналіз динаміки викидів СО 2 в Україні та країнах ЄС, який підтвердив гіпотезу про вимушений, структурно-кризовий характер вітчизняної декарбонізації. Проведено моніторинг структури та обсягів залучення міжнародного капіталу в екологічні проєкти України за період 2023-2025 роки, що дозволило виявити значне зростання обсягів зеленого інвестування в умовах воєнного стану внаслідок зміни донорських пріоритетів.
Практична цінність роботи. Результати проведеного дослідження можуть бути використанні органами державної влади при розробці національної стратегії екологічного відновлення, адаптації європейського законодавства, а також вітчизняними фінансовими інституціями для формування привабливого середовища для залучення реальних «зелених» інвестицій.
Висновки. Доведено, що формування незалежної структури «зеленого» фінансування є базовою передумовою переходу України від кризи до системної низьковуглецевої модернізації економіки. Обґрунтовано, що подолання інструментального барʼєру потребує заміщення адміністративного примусу дієвими ринковими важелями, зокрема, впровадженням пільгового еко-кредитування, розбудовою ринку зелених облігацій та інтеграцією системи торгівлі квотами на викиди за європейськими стандартами. Це дозволить не лише мінімізувати екологічні ризики, а також зменшити вплив зміни клімату на навколишнє середовище.

СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ЦИФРОВОЮ АДАПТАЦІЄЮ ПІДПРИЄМСТВ: МЕТРИКИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ

Богдан БРАТАЩУК — 2026-06-30

Актуальність. Глобальні технологічні трансформації кардинально змінюють підходи до стратегічного управління підприємствами торгівлі, зумовлюючи їх перехід від багатоканальних операційних систем до безшовної омніканальної екосистеми. Це потребує релевантних інструментів для об’єктивного вимірювання результативності зазначених процесів і формування інтегрованої системи метрик результативності як основи Data-driven стратегії управління цифровою адаптацією.
Метою статті є наукове обґрунтування необхідності формування стратегії управління цифровою адаптацією підприємств торгівлі і розробки інтегрованої системи метрик результативності її реалізації, що базується на синергії технологічних, фінансових, поведінкових та організаційних індикаторів.
Методи дослідження: абстрактно-логічний метод, аналіз та синтез для вивчення еволюції наукових підходів до цифрової трансформації підприємств торгівлі; системний підхід для дослідження омніканального торговельного середовища як цілісної відкритої екосистеми; концептуальне моделювання для обґрунтування механізму практичної імплементації розробленої системи шляхом побудови архітектури інтерактивного управлінського BI-дашборду.
Наукова новизна полягає у розробці багатокритеріальної системи метрик результативності цифрової адаптації підприємств торгівлі, яка долає фрагментованість традиційної аналітики шляхом інтеграції індикаторів технологізації фізичного простору, юніт-економіки, омніканальної фінансової синергії та організаційного Agile-реінжинірингу в єдину Data-driven архітектуру.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці прикладної багатокритеріальної системи метрик з подальшим проєктуванням архітектури автоматизованого BI-дашборду управління омніканальним підприємством торгівлі у реальному часі.
Висновки. Дослідження виявило, що перехід до запропонованої інтегрованої системи метрик, імплементованої через BI-дашборди, дозволяє подолати обмеженість традиційної канальної аналітики та забезпечити ефективне управління цифровою адаптацією омніканального підприємства торгівлі на основі Data-driven підходу.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ: ВІД АВТОМАТИЗАЦІЇ ДО BIG DATA ТА БЛОКЧЕЙН‑АУДИТУ

Тетяна ГНАТЬЄВА — 2026-06-30

Актуальність. Стрімка дифузія інноваційних технологій докорінно трансформує архітектуру сучасного бізнес-середовища, висуваючи нові вимоги до швидкості, точності та релевантності фінансової інформації. У цих умовах бухгалтерський облік еволюціонує з пасивної системи ретроспективної реєстрації транзакцій у центральний інтегрований хаб цифрових даних. Дослідження теоретико-практичних аспектів дифузії хмарних рішень, штучного інтелекту, блокчейну та великих даних є критично важливим для забезпечення стратегічної стійкості та конкурентоспроможності підприємств у діджитал-економіці.
Метою дослідження є комплексне теоретичне обґрунтування та систематизація сутнісних характеристик цифрової трансформації обліково-аналітичних процесів суб'єктів господарювання, визначення ключових технологічних драйверів цього процесу, а також ідентифікація бар'єрів, ризиків та стратегічних перспектив розвитку системи Digital Accounting.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Зокрема, використано метод системно-структурного та порівняльного аналізу (для вивчення впливу макроекономічних трендів на облік), методи узагальнення та наукової абстракції (при дослідженні функціонального потенціалу AI, Big Data, Blockchain та ERP-систем), а також табличний і графічний методи (для наочної систематизації переваг, ризиків та довгострокових перспектив діджиталізації обліку).
Отримані результати. Узагальнено та структуровано ключові тренди цифрової економіки та вектори їхнього безпосереднього впливу на методологію обліку. Проаналізовано прикладний потенціал провідних технологічних рішень, зокрема платформ електронного документообігу та ERP-систем. Виявлено, що цифровізація трансформує роль облікового фахівця, зміщуючи його функції в бік стратегічного консалтингу, предиктивного аналізу та ризик-менеджменту. Поряд із перевагами (автоматизація, мінімізація помилок, оптимізація витрат), ідентифіковано та класифіковано ключові деструктивні виклики: загрози кібербезпеці, високі капітальні інвестиції, дефіцит цифрових компетентностей персоналу, технічні збої та правові колізії.
Практична цінність роботи. Сформульовані положення, виявлені ризики та запропоновані прогнозні сценарії розвитку діджитал-бухгалтерії можуть бути використані менеджментом підприємств для розробки стратегій цифрової модернізації корпоративних облікових систем, оцінки супутніх кіберризиків та оптимізації програм підвищення кваліфікації бухгалтерського персоналу.
Висновки. Цифрова трансформація бухгалтерського обліку є не просто локальним оновленням програмного забезпечення, а системною реконфігурацією всієї моделі корпоративного управління. Побудова безшовних цифрових екосистем дозволяє мінімізувати операційні ризики та створює умови для сталого розвитку підприємств. Ефективне подолання супутніх викликів (через посилення кіберзахисту та безперервне навчання кадрів) є головним чинником стабільності суб'єктів господарювання в сучасному ринковому середовищі.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕНЕРГЕТИКИ ТА АГРОСЕКТОРУ В УМОВАХ «ЗЕЛЕНОЇ» ЕКОНОМІКИ: ІМПЕРАТИВИ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

Станіслав ГОРОДНІЧЕНКО — 2026-06-30

Актуальність. Глобальний енергетичний перехід, посилення кліматичних викликів, декарбонізація виробництва та впровадження нових екологічних стандартів міжнародної торгівлі зумовлюють необхідність трансформації енергетичного та аграрного секторів на засадах «зеленої» економіки. У цих умовах забезпечення міжнародної конкурентоспроможності дедалі більше залежить від рівня розвитку відновлюваної енергетики, ресурсоефективності виробництва, впровадження цифрових технологій та інтеграції принципів сталого розвитку в економічну діяльність.
Метою дослідження є обґрунтування ролі зеленої трансформації енергетики та агросектору у формуванні міжнародної конкурентоспроможності та визначення ключових напрямів підвищення ефективності використання ресурсів в умовах переходу до низьковуглецевої економіки.
Методи дослідження. Використано методи аналізу й синтезу для узагальнення теоретичних підходів до зеленої трансформації економіки та формування конкурентних переваг; порівняльний аналіз – для дослідження міжнародного досвіду розвитку відновлюваної енергетики та екологізації аграрного виробництва, а також статистичний аналіз показників розвитку енергетичного та аграрного секторів України та країн ЄС; системний підхід – для оцінювання взаємозв’язку між енергетичним і аграрним секторами в умовах сталого розвитку; метод узагальнення – для визначення перспектив застосування цифрових технологій у процесах декарбонізації та ресурсозбереження.
Отримані результати. Проведено порівняльний аналіз окремих показників зеленої трансформації України та країн ЄС, що дозволило визначити ключові напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності в умовах декарбонізації економіки. Визначено, що зелена трансформація енергетики та агросектору є важливою передумовою підвищення міжнародної конкурентоспроможності, енергетичної безпеки та стійкості економіки. Обґрунтовано роль відновлюваної енергетики, циркулярних бізнес-моделей та ресурсоефективних технологій у формуванні нових конкурентних переваг. Встановлено, що цифрові інструменти, зокрема інтелектуальні системи енергомоніторингу, Big Data, штучний інтелект і технології розподіленого реєстру (DLT), сприяють підвищенню прозорості енергетичних потоків, оптимізації використання ресурсів та забезпеченню відповідності екологічним і ESG-вимогам міжнародних ринків. Доведено, що синхронізація цифрового та зеленого переходів створює додаткові можливості для зміцнення експортного потенціалу агропродовольчого сектору та розвитку низьковуглецевої енергетики.
Практична цінність роботи. Результати дослідження можуть бути використані органами державної влади при формуванні політики зеленої трансформації, підприємствами енергетичного та аграрного секторів під час розроблення стратегій сталого розвитку, а також для обґрунтування інвестиційних рішень у сфері відновлюваної енергетики, цифровізації та декарбонізації виробництва.
Висновки. Доведено, що інтеграція принципів зеленої економіки, цифрових технологій та інноваційних моделей управління є важливим чинником підвищення міжнародної конкурентоспроможності енергетичного та аграрного секторів. Формування низьковуглецевих, ресурсоефективних і технологічно орієнтованих систем господарювання створює передумови для зміцнення позицій України на світових ринках та забезпечення довгострокового сталого розвитку.

СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ АГРОБІЗНЕСУ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ ТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА РЕГІОНУ

Ганна ДІДУР — 2026-06-30

Актуальність. В умовах євроінтеграції, інноваційного розвитку аграрного сектора регіону, цифровізації економічних процесів, посилення конкуренції та зміни запитів споживачів особливої значущості набуває формування маркетингової політики агробізнесу на сучасних концептуальних засадах. Традиційне розуміння маркетингової політики як сукупності інструментів просування та збуту в сучасному ринковому середовищі виявляється недостатнім, оскільки потребує її інтеграції з євроінтеграційними та інноваційними процесами, стратегічним управлінням, цифровими рішеннями й регіональними умовами господарювання.
Метою статті є теоретичне обґрунтування сучасних концепцій формування маркетингової політики агробізнесу в умовах євроінтеграції та інноваційного розвитку аграрного сектора регіону, а також систематизація їх значення для забезпечення конкурентоспроможності, адаптивності й стратегічної стійкості суб’єктів господарювання.
Методи дослідження. Дослідження здійснено з використанням методів аналізу і синтезу, узагальнення, наукової абстракції, класифікації, порівняльного методу, системного підходу, а також графічного методу для візуалізації результатів дослідження. Інформаційну основу становили наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань маркетингової політики, маркетингового менеджменту, євроінтеграції, інноваційного розвитку аграрного сектора та регіональної економіки.
Отримані результати полягають в уточненні сутності маркетингової політики агробізнесу в умовах євроінтеграції та інноваційного розвитку аграрного сектора регіону, обґрунтуванні її ролі як інтегрованої системи стратегічних рішень щодо товарної, цінової, збутової та комунікаційної політики, а також у систематизації сучасних концепцій її формування. Запропоновано класифікацію сучасних концепцій формування маркетингової політики агробізнесу за змістовими групами, до яких віднесено ринково-орієнтовані, інноваційно-орієнтовані, адаптивно-технологічні та системно-інтеграційні концепції. Побудовано концептуальну схему взаємозв’язку чинників формування, сучасних концепцій, складових маркетингової політики та очікуваних результатів її реалізації.
Практична цінність роботи. Отримані результати можуть бути використані суб’єктами агробізнесу, органами регіонального управління, науковцями, викладачами, здобувачами вищої освіти та розробниками освітніх програм у процесі обґрунтування маркетингових стратегій, удосконалення маркетингової політики, а також у подальших дослідженнях, пов’язаних із євроінтеграцією та інноваційним розвитком аграрного сектора регіону.
Висновки. У статті доведено, що сучасні концепції формування маркетингової політики агробізнесу мають ґрунтуватися на поєднанні клієнтоорієнтованого, ціннісного, інноваційного, цифрового, інтегрованого та регіонально-адаптивного підходів. Обґрунтовано, що маркетингову політику агробізнесу доцільно розглядати як стратегічний механізм забезпечення конкурентоспроможності, адаптації до вимог європейського ринку, формування попиту на інновації, підвищення споживчої цінності продукції та підтримки інноваційного розвитку аграрного сектора регіону.

ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМУНІКАЦІЇ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ТА АДМІНІСТРУВАННІ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ГРАНТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Наталя ЗАХАРЧЕНКО — 2026-06-30

Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю грантової діяльності як механізму фінансової підтримки соціального підприємництва в умовах реформування системи публічного управління та адміністрування в Україні.
Метою статті є дослідження взаємозв'язку між ефективністю комунікації органів публічного управління та результативністю грантової діяльності соціальних підприємств, а також розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення комунікаційних стратегій у системі грантової підтримки соціального підприємництва.
Методи дослідження включають системний аналіз, статистичне оцінювання, порівняльний аналіз та кореляційно-регресійний метод.
Отримані результати. У результаті дослідження розроблено модель комунікаційної ефективності у сфері грантового фінансування соціального підприємництва, визначено ключові чинники впливу на результативність грантових заявок, проведено статистичний аналіз динаміки грантового фінансування в Україні за 2020–2024 роки.
Практична цінність роботи полягає у розробці методичних рекомендацій щодо побудови ефективної комунікаційної стратегії органів публічного управління при реалізації грантових програм підтримки соціального підприємництва.
Висновки засвідчують, що підвищення комунікаційної ефективності органів публічного управління є ключовим чинником зростання кількості успішних грантових заявок від соціальних підприємств та загального розвитку соціального підприємництва в регіонах України.

БІЗНЕС-АКСЕЛЕРАТОРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВІДПОВІДАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПІДПРИЄМНИЦТВОМ У ПУБЛІЧНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Ольга КІБІК — 2026-06-30

Актуальність. В сучасних умовах постає необхідність формування нових підходів до підтримки інноваційного підприємництва. Особливого значення набувають бізнес-акселератори як інструмент інституційного забезпечення розвитку стартапів, здатний поєднувати ринкову ефективність із формуванням публічної цінності.
Метою статті є обґрунтування організаційно‑економічних засад функціонування бізнес‑акселераторів як інструменту відповідального управління інноваційним підприємництвом у публічній економіці.
Методи дослідження. Використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: аналіз і синтез, системний підхід.
Отримані результати. У роботі уточнено економічну сутність бізнес-акселератора як інструменту публічної економіки та відповідального управління інноваційним підприємництвом. Обґрунтовано роль акселераторів у формуванні публічної цінності. Розкрито зміст категорії відповідального управління інноваційним підприємництвом через систему принципів. Сформовано багатовимірну систему оцінювання ефективності бізнес-акселераторів.
Практична цінність роботи полягає у можливості використання запропонованих підходів органами державної влади, регіональними інституціями розвитку, акселераційними програмами при формуванні та оцінюванні політики підтримки інноваційного підприємництва, розробці програм акселерації з урахуванням принципів відповідальності.
Висновки. Доведено, що бізнес-акселератори виступають ефективним інструментом реалізації політики відповідального інноваційного розвитку в публічній економіці, забезпечуючи поєднання економічної результативності та суспільної цінності. Їх ефективність визначається рівнем інтеграції в інноваційну екосистему та застосуванням комплексного підходу до оцінювання результатів.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД НА ЗАСАДАХ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ

Наталія КЛЄВЦЄВИЧ — 2026-06-30

Актуальність. В умовах децентралізації, повоєнного відновлення та системних трансформацій національної економіки важливого значення набуває пошук гнучких інструментів довгострокового планування розвитку локальних територій. Традиційні лінійні моделі господарювання вичерпують свій потенціал, що об'єктивно вимагає переходу до циркулярної економіки (економіки замкнутого циклу), яка здатна забезпечити раціональне використання ендогенних ресурсів, підвищити екологічну безпеку та сформувати сталі конкурентні переваги територіальних громад.
Мета дослідження полягає у науково-методичному обґрунтуванні та детальному покроковому описі комплексної чотириблокової структури розробки стратегії економічного розвитку територіальної громади на засадах циркулярної економіки із визначенням конкретних аналітичних інструментів, показників оцінки та матриць практичної імплементації проєктних рішень.
Методи дослідження. У роботі використано методи аналізу, синтезу та дескриптивного структурування для систематизації теоретико-методологічних підходів; методи комплексного економічного та статистичного аналізу для формування системи оціночних індикаторів; інструменти SWOT та PEST-аналізу для ідентифікації внутрішнього потенціалу громад та деструктивних чинників зовнішнього макросередовища, а також матричне моделювання для декомпозиції прикладних проєктних пропозицій.
Отримані результати. Обґрунтовано та деталізовано чотирикомпонентну структуру формування стратегії, яка логічно інтегрує аналітичний, стратегічний, тактичний та результативний блоки. Запропоновано диверсифіковану систему індикаторів оцінки циркулярної зрілості громад (інфраструктурні, фінансові, соціальні, інноваційні, екологічні тощо). Особливу увагу приділено механізмам міжсекторальної взаємодії («четверна спіраль»), залученню стейкхолдерів через гнучкі консультації, впровадженню інструментів цифровізації, забезпеченню кібербезпеки локальних інформаційних систем та алгоритмам безперервного моніторингу відхилень.
Практична цінність роботи. Розроблені методичні рекомендації та матричні структури аналізу можуть бути безпосередньо використані органами місцевого самоврядування, муніципальними менеджерами, профільними експертами та розробниками стратегічних документів для побудови ефективних моделей переходу ТГ від лінійного до циркулярного господарювання.
Висновки. Стратегія економічного розвитку на засадах циркулярної економіки є безальтернативним інструментом забезпечення екологічної та економічної стабільності громад. Запропонований покроковий алгоритм гарантує комплексність, прозорість та фінансову стійкість перехідних процесів. Для стабілізації конкурентних позицій ТГ рекомендовано розширювати проєкти з утилізації біовідходів, шерингової економіки, оборотного водокористування та стимулювати еко-інновації на муніципальному рівні.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗБУДОВИ МІЖНАРОДНИХ ІНФРАСТРУКТУРНИХ ПРОЄКТІВ В ГЛОБАЛЬНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ

Олена КНЯЗЄВА — 2026-06-30

Актуальність. Активізація міжнародного співробітництва вимагає, серед іншого, формування науково-методичних основ розбудови міжнародних інфраструктурних проектів (зокрема, міжнародних транспортних коридорів) задля стимулювання економічного розвитку в умовах глобальних змін.
Метою статті є формування науково-методичного підґрунтя щодо розбудови міжнародних інфраструктурних проєктів в глобальному економічному просторі.
Методи дослідження. Застосовано низку загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема, абстрактно-логічний, аналітичний, візуалізації та інші.
Отримані результати. Сформовано науково-методичний підхід до розбудови міжнародних інфраструктурних проектів в глобальному середовищі.
Практична цінність полягає у формуванні підходу щодо розбудови міжнародних інфраструктурних проектів в глобальному економічному просторі, що базується на визначенні економічної ефективності та оптимізації цих процесів, а саме вирішення питання доцільності паралельного чи поступового розгортання суміжних коридорів (енергопостачання, зв’язку, сервісних структур, житлового будівництва тощо).
Висновки. Розвиток міжнародних транспортних коридорів є важливою передумовою та складовою глобальних економічних процесів, впровадження прогресивних технологій як у сфері організації технологічних процесів, так і в управління ними. Наведені науково-методичні основи розбудови міжнародних інфраструктурних проектів сприяють вибору оптимальних, найбільш економічно-ефективних, варіантів в сучасних умовах.

УПРАВЛІННЯ ЕКОСИСТЕМОЮ БРЕНДУ В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ РЕКЛАМНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ІНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГУ

Ірина НАЙДА — 2026-06-30

Актуальність. В умовах цифрової трансформації економіки, стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та посилення конкуренції на глобальних і локальних ринках особливого значення набуває формування ефективних підходів до управління брендом. Традиційні концепції бренд-менеджменту та маркетингових комунікацій усе більше втрачають здатність забезпечувати цілісну взаємодію зі споживачами в багатоканальному цифровому середовищі. За таких умов актуалізується необхідність інтеграції рекламного менеджменту та інтернет-маркетингу в межах єдиної екосистеми бренду, що дозволяє забезпечити узгодженість комунікацій, підвищити ефективність маркетингових інструментів та сформувати довгострокові конкурентні переваги підприємства.
Метою статті є обґрунтування теоретичних підходів щодо управління екосистемою бренду в умовах інтеграції рекламного менеджменту та інтернет-маркетингу.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу, наукового узагальнення, порівняння, системного підходу, структурно-логічного аналізу, критичного аналізу наукових джерел, класифікації та графічного моделювання. Інформаційну основу дослідження становили праці вітчизняних і зарубіжних науковців у сфері бренд-менеджменту, інтегрованих маркетингових комунікацій, рекламного менеджменту та цифрового маркетингу.
Отримані результати полягають в уточненні сутності поняття «екосистема бренду», яку запропоновано розглядати як інтегровану систему стратегічних, комунікаційних, технологічних та аналітичних компонентів, що функціонують у взаємозв’язку з метою формування цілісного споживчого досвіду та забезпечення довгострокового зростання капіталу бренду. Обґрунтовано доцільність переходу від традиційних моделей бренд-менеджменту до екосистемного підходу. Розроблено трирівневу архітектуру інтегрованої екосистеми бренду та запропоновано модель Integrated Brand Ecosystem Management Model (IBEM-модель), яка поєднує стратегічний, технологічно-аналітичний та операційно-комунікаційний рівні управління. Визначено ключові принципи стратегічної інтеграції рекламного менеджменту та інтернет-маркетингу: синергетичної узгодженості, Data-driven управління, омніканальної інтеграції, персоналізованої взаємодії та безперервної адаптації.
Практична цінність роботи. Запропоновані теоретичні положення та IBEM-модель можуть бути використані підприємствами різних галузей для побудови ефективної омніканальної системи бренд-комунікацій, удосконалення процесів управління маркетинговими комунікаціями, підвищення результативності рекламних кампаній, оптимізації клієнтського шляху та зміцнення конкурентних позицій бренду в цифровому середовищі.
Висновки. ефективне управління брендом у сучасних умовах потребує переходу до екосистемного підходу, який забезпечує інтеграцію рекламного менеджменту та інтернет-маркетингу на основі єдиної бренд-ідентичності, цифрової інфраструктури та системи наскрізної аналітики. Розроблена IBEM-модель дозволяє забезпечити узгодженість маркетингових комунікацій, підвищити ефективність взаємодії зі споживачами, зміцнити лояльність до бренду та створити передумови для довгострокового зростання його капіталу.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ: ПЕРСПЕКТИВИ ТА РИЗИКИ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Андрій НАЙДА — 2026-06-30

Актуальність. Стрімкий розвиток цифрової економіки, поширення інформаційно-комунікаційних технологій, автоматизації бізнес-процесів, штучного інтелекту, технологій Big Data, блокчейну та хмарних сервісів зумовлюють необхідність трансформації систем бухгалтерського обліку та звітності підприємств. В умовах євроінтеграційних процесів, цифровізації економіки та посилення вимог до оперативності, достовірності й прозорості облікової інформації особливої актуальності набуває дослідження перспектив і ризиків цифрової трансформації бухгалтерського обліку для українських підприємств. Водночас поряд із значними можливостями цифровізація породжує низку викликів, пов’язаних із кібербезпекою, захистом даних, адаптацією персоналу та необхідністю модернізації інформаційної інфраструктури.
Метою дослідження є обґрунтування теоретичних та практичних аспектів цифрової трансформації бухгалтерського обліку та звітності з урахуванням перспектив та ризиків для підприємств України.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів пізнання: методи аналізу та синтезу – для узагальнення теоретичних підходів до цифровізації бухгалтерського обліку; системний підхід – для дослідження взаємозв’язку цифрових технологій та обліково-аналітичних процесів; порівняльний аналіз – для оцінювання сучасних цифрових інструментів; графічний метод – для візуалізації етапів еволюції бухгалтерського обліку та концептуальної моделі його цифрової трансформації; метод логічного узагальнення – для формування висновків і пропозицій.
Отримані результати. Досліджено сучасний стан цифровізації бухгалтерського обліку в Україні та світі. Визначено ключові напрями трансформації облікових систем під впливом цифрових технологій. Систематизовано основні переваги використання штучного інтелекту, хмарних технологій, Big Data, блокчейну та роботизованої автоматизації процесів в обліку і звітності. Узагальнено ризики цифрової трансформації, серед яких кіберзагрози, ризики втрати конфіденційності інформації, алгоритмічні помилки, технологічна залежність та дефіцит кваліфікованих кадрів. Запропоновано авторську концептуальну модель цифрової трансформації бухгалтерського обліку та звітності підприємств України, яка передбачає інтеграцію сучасних цифрових технологій у єдиний інформаційний контур, автоматизоване формування звітності в режимі реального часу, використання інтелектуальних алгоритмів прогнозування та інтеграцію систем внутрішнього контролю й аудиту.
Практична цінність роботи полягає у можливості використання запропонованої концептуальної моделі для модернізації обліково-аналітичних систем підприємств різних галузей економіки, підвищення ефективності управлінських рішень, якості фінансової інформації та конкурентоспроможності суб’єктів господарювання в умовах цифрової економіки.
Висновки. Встановлено, що цифрова трансформація бухгалтерського обліку є об’єктивною передумовою підвищення ефективності діяльності підприємств та забезпечення їх адаптації до сучасних умов господарювання. Найбільший потенціал мають технології штучного інтелекту, автоматизації, Big Data та блокчейну, які здатні суттєво підвищити оперативність, точність і аналітичну цінність облікової інформації. Водночас ефективність цифрової трансформації залежить від належного управління ризиками, розвитку цифрових компетентностей персоналу та удосконалення нормативно-правового забезпечення цифрових процесів.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Олена НІКОЛЮК — 2026-06-30

Актуальність теми зумовлена необхідністю формування ефективної стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємств в умовах трансформаційної економіки, євроінтеграції, воєнних викликів та нестабільності зовнішнього середовища. Використання сучасних підходів до стратегічного планування сприяє підвищенню конкурентоспроможності та адаптивності підприємств.
Мета статті полягає в обґрунтуванні методологічних засад формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємств в умовах трансформаційної економіки з урахуванням впливу нестабільного зовнішнього середовища та сучасних глобалізаційних викликів.
Методи дослідження. Використано системний, ситуаційний, процесний, ресурсний та інституціональний підходи, а також методи аналізу, узагальнення, порівняння, прогнозування і сучасні інструменти стратегічного аналізу (SWOT, PEST, SPACE, GAP).
Отримані результати. Обґрунтовано методологічні засади формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності, запропоновано інтегровану модель її формування, систематизовано етапи стратегічного планування та визначено напрями підвищення ефективності стратегічного управління підприємствами.
Практична цінність полягає в концертуалізації моделі інтеграції структурних підрозділів підприємства при формуванні стратегії ЗЕД та узагальненні етапів формування зовнішньоекономічної стратегії в умовах економічних трансформацій.
Висновки. Встановлено, що ефективність зовнішньоекономічної діяльності залежить від комплексного аналізу внутрішніх і зовнішніх чинників, стратегічної гнучкості та здатності підприємства адаптуватися до змін міжнародного середовища.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ ВІДПОВІДАЛЬНОГО БІЗНЕСУ У ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ

Ольга СЛОБОДЯНЮК — 2026-06-30

Актуальність теми. У статті досліджуються інноваційні підходи до реалізації принципів відповідального бізнесу у діяльності фінансових установ в умовах цифрової трансформації економіки та зростання вимог до сталого розвитку. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю інтеграції ESG-принципів, FinTech-рішень та сучасних механізмів управління ризиками в стратегічне управління фінансовими установами в умовах посилення конкуренції та підвищення вимог зацікавлених сторін до прозорості й підзвітності бізнесу.
Метою статті є дослідження інноваційних підходів до реалізації принципів відповідального бізнесу у діяльності фінансових установ та визначення впливу ESG-концепції, цифровізації, FinTech-технологій та сучасних інструментів управління ризиками на ефективність управлінських процесів, стійкість та конкурентоспроможність фінансових організацій.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано методи системного аналізу, порівняння, узагальнення та синтезу наукових підходів.
Отримані результати. Встановлено, що впровадження штучного інтелекту, великих даних, автоматизованої системи управління та FinTech-рішення сприяє підвищенню операційної ефективності фінансових установ, покращенню якості управлінських рішень та формуванню культури відповідального бізнесу. Доведено, що інтеграція ESG-принципів у діяльність фінансових установ позитивно впливає на рівень довіри клієнтів та інвесторів, сприяє підвищенню інвестиційної привабливості, зміцненню репутації та забезпеченню довгострокової фінансової стійкості.
Практичну цінність дослідження відображено в рекомендаціях щодо впровадження інноваційних підходів відповідального бізнесу в діяльність українських фінансових установ з урахуванням тенденцій цифрової трансформації та сталого розвитку.
Висновок. Синергія ESG-принципів, цифрових технологій, FinTech-рішень та сучасних механізмів управління ризиками є визначальним фактором забезпечення конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості та довгострокової стійкості фінансових установ в умовах цифрової економіки.

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Надія РЕЗНІК — 2026-06-30

Актуальність теми зумовлена зростанням ролі цифрових технологій у забезпеченні ефективного функціонування аграрних підприємств в умовах економічної нестабільності, кліматичних ризиків, воєнних загроз, дефіциту ресурсів і посилення конкуренції. У сучасних умовах інноваційний розвиток аграрного сектору неможливо розглядати лише як оновлення техніки або впровадження окремих цифрових інструментів. Він потребує комплексної трансформації системи управління підприємством, переходу до прийняття рішень на основі даних, удосконалення ризик-менеджменту та формування адаптивної стратегії розвитку.
Метою статті є дослідження особливостей управління інноваційним розвитком аграрних підприємств в умовах цифровізації та невизначеності, а також обґрунтування управлінських підходів до поетапного впровадження цифрових інновацій у діяльність аграрного бізнесу.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано методи аналізу і синтезу, узагальнення, порівняльного аналізу, системного підходу, логічного моделювання та графічний метод для формування моделі управління інноваційним розвитком аграрного підприємства.
Отримані результати. У статті визначено сутність управління інноваційним розвитком аграрних підприємств як безперервного процесу, що поєднує цифрові технології, стратегічне планування, оцінювання ризиків, організаційну адаптацію та розвиток кадрового потенціалу. Обґрунтовано, що цифровізація аграрного підприємства має не лише технологічний, а й управлінський зміст. Визначено основні напрями цифрової трансформації аграрних підприємств, зокрема точне землеробство, супутниковий і дрон-моніторинг, GPS/GNSS-навігацію, телеметрію, цифровий облік ресурсів, ERP-системи, Big Data та штучний інтелект. Запропоновано поетапну модель упровадження цифрових інновацій, яка охоплює діагностику потреб підприємства, вибір пріоритетних рішень, оцінювання витрат і ризиків, пілотне впровадження, навчання персоналу, моніторинг результатів і масштабування успішних інновацій.
Практична цінність дослідження полягає у можливості використання запропонованого підходу аграрними підприємствами для формування стратегії цифрової трансформації, вибору пріоритетних інноваційних проєктів, підвищення ефективності використання ресурсів і посилення стійкості до зовнішніх ризиків.
Висновки. Встановлено, що цифровізація є важливим чинником підвищення ефективності, адаптивності та конкурентоспроможності аграрних підприємств. В умовах невизначеності цифрові інновації доцільно впроваджувати поступово – від базового цифрового обліку й контролю до інтегрованих управлінських систем та прогнозної аналітики.

ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ СУБʼЄКТІВ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЇХНЬОЇ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ

Наталія ТАНКЛЕВСЬКА — 2026-06-30

Актуальність теми. Досліджується проблема забезпечення фінансової стійкості укра-їнських аграрних підприємств як стратегічного імперативу національної продовольчої, еконо-мічної та безпекової стійкості, особливо в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлен-ня. У дослідженні обґрунтовано, що традиційні інструменти оцінювання фінансової стійкості є недостатніми для аграрного сектору через притаманні йому специфічні ризики: тривалі ви-робничі цикли, високу капіталомісткість, структурно нерівномірні грошові потоки, зумовлені сезонністю, залежність від кліматичних умов і нестабільних світових товарних ринків, а та-кож посилені війною логістичні шоки. Основна гіпотеза полягає в тому, що фінансова стій-кість є не лише ретроспективним показником, а й динамічною здатністю та проактивним стратегічним ресурсом, який формує фундаментальну основу системи фінансової безпеки під-приємства.
Метою статті є обґрунтування ролі фінансової стійкості як системоутворюючого елемента фінансової безпеки суб'єктів аграрного бізнесу та розроблення практичних рекомен-дацій щодо її зміцнення.
Методи дослідження передбачає критичний аналіз існуючих теоретичних підходів, іде-нтифікацію галузевих внутрішніх і зовнішніх детермінант фінансової стійкості (зокрема структури активів, державної підтримки, кліматичних та валютних ризиків), а також конце-птуальну адаптацію діагностичних інструментів.
Отримані результати. Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому: концептуальному переосмисленні фінансової стійкості не як ретроспективного індикатора, а як динамічної здатності та проактивного стратегічного ресурсу, що становить фундамента-льну основу системи фінансової безпеки підприємства; запропонуванні концептуальної схеми модифікації Z-моделі з урахуванням сезонності грошових потоків, специфіки структури акти-вів та впливу державної підтримки; розробленні оригінальної графічної циклічної моделі, яка ві-дображає причинно-наслідкові зв'язки між загрозами, фінансовими показниками, рівнем безпеки та коригувальними управлінськими діями; а також запропонуванні адаптованої системи фі-нансових коефіцієнтів, пристосованої до специфіки аграрного бізнесу.
Ключовим результатом дослідження є запропонована система адаптованих фінансових коефіцієнтів (зокрема показників рентабельності з урахуванням державних субсидій та коефі-цієнта фінансової стійкості, що враховує довгострокові зобов'язання), розроблена відповідно до особливостей аграрного бізнесу. Стаття суттєво розвиває науковий дискурс шляхом де-монстрації обмеженості класичних моделей прогнозування банкрутства (зокрема моделі Аль-тмана) для аграрного сектору та пропозиції концептуальної схеми їх адаптації (умовна модель Zagr) з урахуванням державної підтримки, специфіки активів та екзогенних ризиків. Крім того, у дослідженні розроблено оригінальну графічну циклічну модель, яка візуалізує причинно-наслідковий зв'язок між зовнішніми та внутрішніми загрозами, погіршенням ключових фінансо-вих показників, подальшим зниженням рівня фінансової безпеки та механізмом зворотного зв'я-зку у вигляді управлінських рішень.
Практична цінність дослідження полягає в тому, що запропонована модель підкреслює необхідність проактивного та інтегрованого управління. На основі проведеного аналізу у статті сформульовано комплекс рекомендацій, структурованих за стратегічним, операційним і контрольним рівнями управління.
Висновки. Отримані результати підтверджують, що зміцнення фінансової стійкості потребує комплексного підходу, який поєднує фінансові, операційні та ризик-орієнтовані ін-струменти управління з урахуванням галузевої специфіки. У контексті даного дослідження фі-нансова стійкість розглядається як фінансова резильєнтність, тобто динамічна здатність аграрних підприємств протистояти воєнним шокам, адаптуватися до порушених логістичних ланцюгів та нестабільних ринкових умов і забезпечувати довгострокову життєздатність. Встановлено, що фінансова стійкість є фундаментальною основою фінансової безпеки та дов-гострокового функціонування аграрних підприємств, забезпечуючи їх платоспроможність та безперервність діяльності в умовах підвищених ризиків. З огляду на притаманні галузі сезон-ність, специфічну структуру активів та залежність від державної підтримки, пряме застосу-вання універсальних фінансових моделей є недостатньо ефективним. Підвищення фінансової стійкості має ґрунтуватися на узгодженому комплексі фінансових, економічних та управлінсь-ких заходів, які спільно формують надійну систему захисту підприємства. Водночас необхід-ним є перехід від ретроспективної діагностики до проактивного сценарного моделювання ризи-ків. Перспективними напрямами подальших досліджень є розроблення галузевих стандартів фінансової стійкості, оцінювання впливу цифровізації (AgriTech, FinTech), дослідження нових фінансових інструментів та моделювання сценаріїв післявоєнного відновлення агробізнесу на деокупованих територіях.

БІРЖОВІ ДЕРИВАТИВИ ЯК ІНСТРУМЕНТ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ В АГРОБІЗНЕСІ

Аліса ШЕВЧЕНКО — 2026-06-30

Актуальність теми зумовлена посиленням впливу кліматичних змін на діяльність аграрного сектору, що супроводжується зростанням частоти посух, температурних аномалій, нерівномірності опадів та інших природно-кліматичних ризиків. У сучасних умовах традиційні методи страхування не забезпечують належного рівня фінансового захисту агробізнесу, що обумовлює необхідність впровадження інноваційних фінансових інструментів, зокрема метеорологічних деривативів, для мінімізації ризиків та забезпечення фінансової стійкості аграрних підприємств.
Метою статті є дослідження теоретичних засад та практичних аспектів використання метеорологічних деривативів як інструменту управління кліматичними ризиками в агробізнесі, аналіз сучасного стану світового ринку погодних похідних фінансових інструментів та обґрунтування перспектив їх впровадження в Україні.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано методи аналізу і синтезу, абстрагування та узагальнення, метод порівняльного аналізу, SWOT-аналіз, графічний метод, контент-аналіз наукових джерел і нормативно-правових документів, а також метод статистичного аналізу для оцінки тенденцій розвитку ринку погодних деривативів.
Отримані результати. Проведено аналіз сутності та класифікації кліматичних ризиків в агробізнесі. Визначено особливості функціонування метеорологічних деривативів та їх роль у системі ризик-менеджменту аграрних підприємств. Досліджено сучасні тенденції розвитку світового ринку погодних деривативів, його регіональну структуру та основні фінансові інструменти хеджування кліматичних ризиків. Встановлено, що найбільший розвиток ринок отримав у США та країнах ЄС. Обґрунтовано перспективи впровадження погодних деривативів в Україні з урахуванням сучасних кліматичних викликів, розвитку цифрових технологій та потреб аграрного сектору у фінансовому захисті.
Практична цінність полягає у можливості використання отриманих результатів для формування ефективної системи управління кліматичними ризиками в агробізнесі, удосконалення механізмів фінансового захисту аграрних підприємств та розвитку ринку погодних фінансових інструментів в Україні.
Висновки. Встановлено, що метеорологічні деривативи є перспективним інструментом хеджування кліматичних ризиків в агробізнесі, який дозволяє забезпечити оперативність компенсаційних виплат, знизити рівень фінансової невизначеності та підвищити стійкість аграрного виробництва. Водночас розвиток ринку погодних деривативів в Україні стримується недостатнім рівнем розвитку фінансової інфраструктури, нормативно-правовими обмеженнями та низькою обізнаністю аграріїв щодо можливостей використання таких інструментів. Подальший розвиток даного напряму потребує державної підтримки, розвитку цифрових технологій, удосконалення системи метеорологічного моніторингу та інтеграції міжнародного досвіду у сфері управління кліматичними ризиками.